Увесь день В. намагався відвести мене вбік
і поговорити, хапав за руку й заглядав у очі. Я робила суворий вираз обличчя,
дивилася на нього крижаним поглядом і різко висмикувала руку, всіма своїми
діями даючи йому зрозуміти, що між нами все скінчено.
На уроках В. кілька разів обертався на мою
парту, сподіваючись зловити мій погляд. Я в той момент відверталася до Валі або
шепотіла Дашці якусь дурничку. Дашка нервово хихотіла. Я строга, але
справедлива. Він на це заслуговує!
Після уроків В. чекав на мене біля
роздягальні. У руці він тримав величезне червонощоке яблуко – якраз таке, як я
люблю. Із кишені стирчала шоколадка. Я, повернувшись до Дашки, голосно
запропонувала їй піти на пошту – подивитися, чи немає там нового номеру
«Однокласника». Хоча Дашка більше любила «Cool Girl».
В. стояв як у воду опущений. Так йому і
треба, щоб знав, як із Сєвою дружити й міняти його на мене!
Щойно ми вийшли зі школи, Дашка питає:
«За що ти так із ним?»
«Як “так”?» – вдаю, що не розумію.
«Не придурюйся, ти знаєш, про що я! –
наполягає Даша. – Чому ти не пішла з ним додому? Він же тебе вже кілька днів
дожидається!»
З несподіванки я аж стала: «Звідки ти
знаєш, що кілька днів? Ми ж нікому нічого не казали…»
«Всі знають, – каже Даша. – Сєва всім
розказав».
Ненавиджу Сєву!
«Саш, ну чого ти така? Ну, піди з ним,
погуляй, може, на дискотеку сходіть – потанцюєте, розважитеся, поцілуєтеся… –
Даша говорить зі мною, як моя бабуся. – Може, він і цілуватися не вміє! Тоді
вже його кинеш. Але нащо ж ти його ставиш у таке становище?»
«Яке “таке” становище? – щиро не розумію
я. – Це ж він притягнув на побачення Сєву, а не я!»
«Тю, дурниці! – каже Даша. – Що той Сєва! А
з В. всі позаочі сміються, що він втюхався в тебе по самі вуха. І Сєва перший
сміється».
НЕНАВИДЖУ СЄВУ!
На пошту йти вже зовсім не хотілося.
Хотілося наздогнати В. й сказати йому, що я все прощаю. Ми мовчки дошкандибали
до пошти, купили собі по журналу й швидко рушили додому. На щастя, нам на різні
вулиці – не хотілося чомусь ні з ким говорити. Треба було подумати.
Дорогою мені стрілися Валька й Ромчик. То
он чого вони всі весь тиждень так хитро всміхаються!
Мені стало чомусь дуже прикро за В. – чому
вони з нього насміхаються? Хіба це смішно – закохатися в когось по вуха? Зовсім
ні. У книжках он про це завжди пишуть дуже піднесено… І ніхто ніколи з героя не
сміється, якщо він раптом у когось закохається…
Підходжу додому, а там, на лавці, сидить… В.!
З яблуком і шоколадкою. Змерз, біднесенький...
«Ти давно тут?» – здивовано й несподівано
радісно питаю.
Побачивши мене, підвівся, наче сидіти на
моїй лавці було чимось забороненим.
«Та не дуже. Я ось тобі… приніс», – і
простягає мені яблуко й шоколадку.
Беру, дякую.
Стоїмо, мовчимо.
«Я теє… – почав, – завтра п’ятниця…»
«Ну, так», – не розумію, до чого він хилить.
«Нє, Саш, ти не зрозуміла, – каже дуже тихо
й дивиться мені в очі, – завтра дискотека. Може, ти прийдеш?»
Я відчула, як у моєму животі знову ожили
метелики. Здається, цього разу їх було в тисячі, а то й мільйони разів більше,
ніж у понеділок. Здається, я не витримаю лоскоту й ось-ось засміюся. Здається,
я найщасливіша дівчина у світі!
Пробую взяти себе в руки. Цить! Ша! –
подумки кажу неслухняним метеликам.
«Я подумаю», – відповідаю. Хай помучиться!
Я так довго чекала, щоб він мене запросив, тепер хай і він похвилюється!
«Ну, Сашенько, ну! – Вадим благально
дивиться мені в очі і ніжно бере за руку. – Мені треба знати точно! Просто
зараз!»
Метелики стають нестерпні, і я вибухаю
сміхом.
«Так! Так! Та піду я, піду!»
Вадим і собі сміється. Відпускає мою руку й
каже: «Ну, то до завтра. І вдягни щось сексуальне! Па!»
Я така щаслива, така щаслива! Обійняла би
весь світ! Завтра нарешті я вперше поцілуюся! Від цієї думки мене взяли
дрижаки. Ось вони – наслідки того, про що говорила Оленка! Ось він – мій принц
на білому коні, із зеленими очима.
Моя нова сукня – якраз те, що треба.
Звісно, можна було б трохи коротшу, але батьки мене в такій із дому не
випустили б. От якби ще високі чоботи! Було б супер! Ну, та маємо, що маємо.
Сукня сидить ідеально. Підкреслює високі груди, приховує трохи завелику дупу,
ідеально підходить під колір очей. Позичу ще в мами її парадне намисто й кульчики
– і я готова.
До дискотеки лишилося 28 годин…
Немає коментарів:
Дописати коментар