Найщасливіша дівчина на світі

Я найщасливіша дівчина на світі.

Сьогодні на перерві В. з мене очей не зводив. Хоча щоб поговорити – не підходив. А перед англійською він передав мені записку: «Сьогодні на тому ж місці? В. Г.» На уроці він обернувся, і я, зустрівшись із ним поглядом, кивнула.

Цікаво, то ми вже як – пара? Зустрічаємося чи ні?

Дашка казала, що коли зустрічаєшся, ходиш скрізь разом – на перерві, після уроків, інколи закохані навіть на уроках разом сидять, але тільки до того, поки про їхні стосунки не дізнаються вчителі. Тоді їх у примусовому порядку розсаджують у різні боки класу й усякий раз, коли хтось із двох намагається передати іншому записку, вчителька (особливо якщо це – Мензурка!) їдко робить зауваження обом.

А ще зустрічаєтеся ви тоді, коли танцюєте мєдляки на дискотеках і цілуєтеся по кутках.

Ну, нашим із В. «стосункам» – усього півтора дні. До дискотеки ще цілих три з половиною дні, а сидіти разом і червоніти перед усіма я й сама не хочу. Як і лизатися по кутках і ходити у школі за ручки, щоб усі хіхікали й обговорювали нас. Ні-ні, краще вже хай усе буде в таємниці – щоб ніхто ні про що не знав!

Після уроків я не йшла, а бігла з підстрибом до місця зустрічі. За кілька метрів до того місця, де вчора стояв В., відчула, як у животі знову пробуджуються зі сну вчорашні метелики.

Але В. не було. Метелики згорнули крильця й затихли. Нічого, – подумала собі, – може, він просто затримався в роздягальні. Це ж я он як вибігла! Та й не йшла сюди, а просто-таки бігла! Точно, він зараз підійде. Я підняла з землі камінчик (може, то той самий, що його вчора тримав у руках В.?) і стала чекати. Хвилин за п’ять із-за рогу показалися дві хлопчачі постаті – В. (його я впізнаю по тому, як реагують «метелики») і… Сєва? Але чому, чому він не здихався Сєви? І чому Сєва йде цією дорогою? Йому ж узагалі не по дорозі!

«О, Шурка! – весело закричав В. – А ти чого додому не йдеш?»

Нічого не розумію – що за питання? Хіба не ти – «В. Г.», із яким я маю йти додому? І яка я тобі Шурка!?

«Та оце, задумалася, – відповідаю наче спокійно, а сама тому Сєві зараз голову відірвала б! – вирішила свіжим повітрям подихати. Сьогодні так тепло й сонячно! Може, це вже останнє цього року тепло…»

Сєва чогось загиржав. В. посміхнувся.

«То пішли, проведемо тебе, – каже. – Ми з Сєвою вирішили сьогодні в мене пограти в комп’ютерну гру – мені брат нову привіз! До речі, конфету хоч? У мене тут ціла купа, але я їх не дуже-то й люблю…»

От лицемірна сволота!

Падлюка! Свиня! Чудовисько! Зарозумілий ідіот! Міг би й попередити, що з ним ще Сєва преться. Міг би якось на мигах пояснити! Стою тепер, як повна дурепа, з цим камінцем! Тепер іди з ними цілих 15 хвилин! Здуріти можна! Та ще й Сєва, якого я терпіти не можу! І як В. може з ним дружити? Сєва ж такий придурок! Двієчник, курить, ще й батько в нього час від часу йде в запої… А сестра, кажуть, гуляща – оце-то сімейка! Нічого не скажеш.

Ідемо. Я мовчу – про що мені з ними говорити?

В., як на зло, весь час патякає. Про нові ігри, про те, що брат йому привіз реферати з фізики й суспільства, про те, що серіали – це повна фігня, окрім хіба що «Друзів». Сєва тільки дурнувато хіхікав і розказував, як до нього приїжджали старші «пацани» з Києва – студенти, і як вони з ними «кльово тусять».

Ну що можна було знайти в цьому Сєві?

Я була така зла, що вирішила наступного дня з В. навіть не говорити. У нас же мало бути побачення! А він притягнув цього Сєву – в комп’ютерну гру вони, бачте, вирішили пограти!

Ми дійшли до мого дому, я попрощалася й хутко зачинила за собою хвіртку. Вони, гиржучи, пішли собі далі.

Вдома нікого не було. Їсти також нічого. Це ще й зварити щось треба, бо прийдуть із роботи батьки і, як завжди, з порогу: «Ой, а що в нас сьогодні на обід?». Блін, ну невже в мене немає своїх справ, щоб я ще й обіди варила?! Мені он із фізики трійка загрожує… І в особистому житті купа проблем! А їм – аби було що їсти!

Не буду нічого робити, от хай собі роблять, що хочуть. У мене – фізика.

А сама оце взяла щоденник і пишу. Зла така, що нічого в голову не лізе! Ну як, як ВІН міг?.. Знаючи, які в нас із Сєвою стосунки…