Нещодавно я десь прочитала, буцімто щоденники пишуть тоді, коли погано. Не вірила, бо мені хотілося писати й тоді, коли було добре. Тільки тоді виходили, як правило, самі знаки оклику, а ще раз по раз хотілося намалювати квіточку чи усміхнене обличчя… І тому цей тиждень я зовсім не писала – мені було добре. У школі все гаразд. В. мені щоразу так усміхається, наче знає про мене якийсь секрет. Тільки ми майже не говоримо. Розмовляє він переважно з Дашкою і Валькою, дружить із Сєвою. Сєва наче зразу визнав, що В. йому рівня, і мені це дуже подобається…

…Може, сходити на дискотеку? Один разочок: а раптом там буде В.?