О Боже! Не знаю, як таке могло трапитися!
Не знаю, як дивитися тепер в очі В.!
Я така ідіотка! Корова жирна! Ну чому, чому
він перехопив той м’яч?!!! Чому то був не Сєва і не Юра?! Я би їм ще й врізала
на додачу!
Сьогодні на фізкультурі грали проти
хлопчачої команди в баскетбол. Не знаю, чому так, але коли я граю, то розпалююся
так, що мені однаково – що мама, що тато, що рідний брат, головне – виграш!
Летить, значить, м’яч просто мені в руки, а тут його бере й майже подвійним
сальтом перехоплює неабихто, а сам… В.! Я спершу трошки розгубилася, але ж гра
є гра! Та й хотілося, щоб В. мною пишався… І я, значить, зі своїми метром
сімдесятьма і шістдесятьма кілограмами як навалюся на бідолашного В.! Як
привалю його! А він, упертюх, усе м’яча не відпускає. Дарма, думаю. Я його за
вухо – гам! (Не знаю, що на мене найшло. Я ж кажу, що стаю некерована!) Він як
завищить! Тут я помітила, як на нашу купу з мене, м’яча і Вадима насувається
вся дівчача команда – зі своїми метрами шістдесят із зайвим і своїми
п’ятдесятьма з чимось кілограмами кожна. Я вгризаюся в м’яча, дівчата з диким
воланням з розгону падають на нас. Бідний, бідний В.
У мене тільки синці, а з ним, здається,
зовсім кепсько… Після гри повели до медпункту і більше ніхто його не бачив… Біднесенький…
А що, як у нього зламана рука? А що, як у нього внутрішня кровотеча? Або вивих
ребра? Або зачепило важливу артерію?! А що, як він через мене помре?!!! Я не
зможу собі пробачити!!! Я не зможу тоді жити… й піду, мабуть, у монастир. Я
серйозно. Цілий день сьогодні про це думала. Якщо В. не виживе, я більше нікого
не зможу покохати. Це так тяжко – втрачати того, кого любиш. Бачити, як він
конає від болю просто під тобою…
Це нестерпно!
Нічого в голову не лізе. Не можу ні їсти,
ні спати. Боюся завтра прийти до школи, а там усі плачуть і в траурі…
А мама! Хіба вона не бачить, як мені
погано?! Чому чіпляється зі своїми розпитуваннями?.. Вона ж нічим не зможе
допомогти!
…Боже, я більше ніколи не гратиму в
баскетбол – хай тільки В. виживе! І хай у нього не буде нічого зламано…
Немає коментарів:
Дописати коментар