В!

ВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВ

Не припиняю про нього думати. Він сниться мені ночами. В одному зі снів за мною біжить величезний бугай. Я в рожевій куртці й зеленій шапці, тих, що ще малою носила. Він біжить, я тікаю, він доганяє, я біжу швидше, але втекти не можу… Він доганяє, я кричу від жаху, обертаюся, а там – В. Тільки очі в нього вже не зелені, а хижі й червоні.

В іншому В. не бугай, а вовк. І він зазирає до мене у вікно. Я ховаюся під ковдру, він дивиться на мене й хоче виманити надвір, а я страшенно боюся. Ховаюся під ковдру з головою, В.-вовк не зникає. Він розказує мені казки, але я з-під ковдри все одно не вилажу. Ні за що!

Ще в одному сні В. став собакою. Я йшла собі додому дорогою, і з однієї дороги раптом мене помітив величезний чорний пес. Глянув так, ніби вивчав чи впізнавав. Я на нього подивилася, душа моя скочила вмить у саму глибину п’яток, сказала: «Йди собі геть! Нам не по дорозі». А пес вочевидь думав інакше: зиркнув так хижо на мене, посміхнувся й пішов поруч зі мною. Не гарчав, але той погляд… Так ми йшли – він з одного боку дороги, я з другого – аж до самого повороту в мій куток. Собака відволікся на людей, які стояли й про щось гомоніли, а я тимчасом – ходу! Так швидко я ще ніколи не бігала. Лиш зачинивши за собою хвіртку, відчула себе в безпеці – і прокинулася.

А сонник – молодець, знає, що писати! Пише, що бик – то залицяльник. То що ж, виходить, я таки подобаюся В.? Може, він просто боїться про це сказати? Може, натякнути йому якось? Записку передати чи ось солоденьке – з натяком? А може, попросити його допомогти мені з фізикою? Він наче тямить у ній більше, ні я. Або спитати, чи можна скористатися його інтернетом? Або підстерегти його, коли він буде йти додому? Не знаю… Кажуть, хлопці в таких речах бувають ще більш сором’язливі, ні дівчата. Що вони тільки на словах такі всі мачо, а на ділі – не кожен із них навіть цілувався! А послухати, то вони прям експерти з питань сексу й того, як «зняти» дівчину. Сподіваюся, В. не такий.